Останні новини

Блог

Чи є сфери науки, культури та освіти приорітетами для розвитку Української держави?

 

Питання досить не зручне для будь-якого політика, не зважаючи  на сторону політичних барикад. І особливо зараз, коли виборча логіка, починає диктувати вектори політичної риторики, законодавчих ініціативи і взагалі вибору оптимальних векторів розвитку держави.

 

Безумовно лишається без відповіді чи потрібно аби освітянська, культурна та наукове середовища були у фокусі державної політики. Тривалий час, вже в незалежній Україні склалась традиція відношення до науки, освіти і культури по залишковому принципу. Хоча логіка забезпечення інтенсивного, інноваційного розвитку держави передбачає аби як раз наука і освіта стали первинними факторами, що уможливлюють економічний розвиток держави, а прагматичне відношення до культурної спадщини та примноження сучасних культурних продуктів/ініціатив може слугувати і небаченим промо України та українців, як держави і суспільства, яке шанує минуле і примножує культурні артефакти сьогодення. Здається Шевченко це і мав на увазі кілька століть назад, коли говорив, що нащадкам потрібно вчитись чужому і свого не цуратись. Безумовно цей акцент українського поета є актуальним для науки, освіти і культури.

 

Безперечно і те, що ці царини мають бути  одними з головних сфер, які розвиваються і шануються в державі. Саме про це 15 березня вчені НАН України, численні експерти та навіть кандидати в президенти говорили на засіданні інтелектуальної та наукової ініціативи «Елітарна світлиця».

 

Власне якщо оповісти більш детально, то варто сказати, що місце для інтелектуальної розмови обрано не випадково. Столичний Центральний будинок художників на диво вмістив кілька сотень учасників різного направлення, митців, архітекторів, освітян, благодійників, науковців і публічних осіб.  Варто відміти і те, що захід мав чіткий змістовний вектор. Загалом це було обговорення не лише актуальних викликів для українського культурного, освітнього та наукового простору  і середовища. Захід також охопив вектор дискусії більшого чи меншого врахування в програмах кандидатів на пост Президента України інтересів науковців, освітян і сучасної культурної політики

 

Так, ініціатор і головний куратор «Елітарної світлиці» академік Ярослав Яцків наголосив, що нинішні кандидати в Президенти України замало свого часу, сил  приділили виокремленню стратегій підтримки освіти, науки, а також захисту культурної ідентичності. Опосередковано на його точку зору, цим темам знайшлось місце в програмах Порошенка, Безсмертного, Тарути. Проте найбільше про підтримку освітян і науковців йдеться в програмі кандидата Юлії Тимошенко, яка до слова виявилась єдиною зі всіх запрошених кандидатів, яка відвідала засідання «Елітарної світлиці»  і тим самим чином взяла участь у дискусії з інтелектуальними авторитетами.

 

За словами останньої, майбутній Президент України зобов’язаний вести системний і прагматичний діалог із науковим, освітнім середовищем, максимально сприяти впровадженню наукових напрацювань для формування державних політик та освітніх ініціатив для забезпечення державотворчих процесів і впровадження реформ - професіоналами, а не аматорами і романтиками інституційних реформ.

 

На мою думку, такий підхід є серйозним тоном для всіх хто себе вже чи в майбутньому позиціонуватиме як державотворець, представник політичної еліти  країни. Певна річ з Тимошенко як політиком можна дискутувати на предмет специфіки політичних та економічних реформ, але прагматична оцінка необхідності змінити  по-великому рахунку другорядний підхід до сприяння розвитку наукових, освітніх ініціатив і зберегти від остаточного руйнування багато рідної культурної спадщини України, заслуговує на  схвалення.

 

В якості акцентів нового підходу до наукової та освітньої сфери політик наголосила на потребі  створення сприятливих і конкурентних умов для наукових досліджень і їх практичних впровадження і популяризація серед світового наукового співтовариства. Необхідним Тимошенко вважає модернізацію освітніх  та наукових установ, бо стан останніх за її враженням є антимотиваційним і середньовічним.

 

Певна річ як політик, який є учасником і одним з лідерів передвиборчої гонки Тимошенко використовує епітети гіперболізації сьогодення і діяльності держаних інституцій. Але давайте скажемо чесно, а хто з політиків чи простих громадян цим методом не гребує. Фактом є те, що не всі кандидати прагматично вказували потреби та інтереси наукової та освітянської спільнот.

 

Варто наголосити, що не лише виступ Тимошенко мав резонні висновки. Зокрема академік НАН України Анатолій Кущ, переконував присутніх, що наука заслуговує на справедливе відношення з боку держави, а також, що влада останньої має не нехтувати збереженням монументальної спадщини по всій країні.

 

Не менш  прагматичним був і виступ заступника голови Студентського Парламенту Сасіна Владислава, який закликав присутніх і кандидатів в Президенти не сіяти «вірус критиканства», який шкодить в першу чергу всій Україні, а не лише реформам.

 

Тож чи наука стане пріоритетом для політичних еліт не лише в майбутньому і сьогодення залежить в першу чергу від української громади, українських науковців, освітян. Саме вони мають бути впершу чергу зацікавленим аби їх ініціативи мали на меті не лише особисту винагороду, але й галузевий розвиток держави. Саме від активу освітянської та наукової спільноти залежать чи почують їх у безмежному і жорстокому Світі політики.

84
2019-03-15

Дмитро Гаврилюк

Політичний експерт, журналіст "Слово Громади"